Валентинка

Сьогодні хочу показати маленьку декоративну подушечку, прикрашену вишивкою за авторською схемою Лілі. 

Дякуючи організованому нею СП на світ з’явилися оці милі птахи.
Правда, вишивала їх не по ключу (Лілечко, вибачай:)))

Але то ціла історія... 

Коли я носила під серцем свою донечку, як всі вагітні жінки мала несподівані забаганки.

То мені захотілося розфарбовувати малюнки: приніс коханий декілька книжечок-розмальовок, олівці, але виявилося, що вони не досить «м’які», довелося йому йти купувати нові...

То в продажу з’явилася серія журналів, присвячених вишивці (з першим випуском журналу в подарунок йшла папка-скорозшивач). І так мені захотілося вишивати, що ні про що інше і думати не можу (ну хіба що про тістечка, їх тоді я поїдала дуууже багато:). Поїхав мій чоловік до крамниці, накупив ниточок «веселеньких кольорів», придбав канви 2 кв.м (мабуть думав, я багато вишиватиму...). Як би не так – з народженням Дашуньки все відійшло на другий план, залишилося єдине бажання – оточити її любов’ю і турботою.

Пройшли роки. І лише не так давно я повернулася до вишивки. Звичайно, для втілення нових ідей придбала нові матеріали (рівномірку, льон, нитки DMC тощо). А на тій канві вишила оберіг для донечки (треба буде сфотографувати і показати в блозі), фрагмент для обкладинки її блокноту, який я показувала тут, та ще вишивку для подарунку для мами.

А коли побачила оцих закоханих пташечок, відразу зрозуміла, що вишию їх на отій канві, бо коли беру її в руки, на серці стає тепло-тепло від спогадів...

Вишивку оформила в подушечку-валентинку із флісової тканини і подарувала її своїй донечці, бо своє серце я вже давно їй віддала. 
А татусь наш зовсім не засмутився, що валентинка не йому дісталася, 
бо 14 лютого завжди піднімає келих зі словами: 
«За кохання та його плоди».