Саме так... Коли рік тому я придбала швейну машинку, першим моїм "творінням" було оце Чудо.
-Чому Чудо?- запитаєте ви... Та тому, що хтось бачить в ньому ведмедика, хтось котика, хтось сову. Донечка носила його в школу. Випробування на міцність він витримав достойно, а от з "ідентифікацією" та ж сама історія - думки розділились.
Але від цього наше Чудо не стало менше нам подобатися. Він напрочуд м'якенький, приємний на дотик і міцний. Тому це і іграшка, яку не страшно стиснути, і маленька подушечка.
Для пошиття я використала фліс, очі і носик фетрові, наповнення-холофайбер. Прошито все одним швом (тільки залишала місце для вивертання, яке потім зашила потайними стіжками).
Далі я вирішила ускладнити завдання. Для пошиття вибрала складнішу викрійку. І пошила Мишку (а може ведмедика:)))
А незабаром з'явилася у неї подруга. Ну, тут уже сумнівів немає - Кицюня.
Струнка красуня, кокетка і модниця.
Ці двоє такі різні - одна простенька, пухкенька, інша - ну просто фотомодель...
Але це не заважає їх дружбі!
Немає між ними суперництва, заздрощів, ревності.
Справжня жіноча дружба!
Всім, хто дочитав мою писанину, я бажаю мати справжню, вірну подругу (у мене така є, он там на фото браслет з ангелочком - це вона зробила у подарунок для моєї Дашутки).
Ліда, вітаю з першим днем зими. Іграшки всі чудові. І яка різниця чи то сова, чи то кішка - головне, щоб подобалось дітям))
ВідповістиВидалитиЛєна, дякую. Точно, головне - щоб подобалось. Як каже моя донечка: "Вони такі няшні", а це і є головна нагорода.
ВидалитиМі-мі-мі! :*)
ВідповістиВидалитиДуже милі створіннячка! :-)